Не час опускати руки!

Листи – подяки та сертифікати від імені особистого складу 93-ї окремої Харківської механізованої бригади вручено кращим волонтерам Долинщини. 

Жодній війні немає виправдання. Життя людське безцінне, це те, що не купиш за долари, не обміняєш на цінні акції чи облігації. Немає ціни і відданості та патріотизму. На ентузіазмі та запалі ейфорії у прагненні до кращого життя воювали й воюють наші юнаки на Сході. Ситуація із забезпеченням з часом покращується. З екранів телевізорів звітують про забезпечення армії всім необхідним і не приховують при цьому, що значна заслуга тут людей доброї волі. Є такі ентузіасти й на Долинщині – люди, які не з примусу, з доброї волі діляться заробленими статками, можливо й залишаючи для себе меншу частку. По - різному їх називають – і «воїни світла», і волонтери… Незважаючи на складний для розвитку час, на тлі волонтерства яскравіє сьогодні малий та середній бізнес, громадські організації, мешканці району, студенти й навіть школярі. Кореспондент «Доброї справи» разом із представниками Благодійного фонду громади Долини мали можливість, завдяки наполегливому патріоту, герою України Володимиру Стефанишину, на власні очі побачити і поспілкуватись з тими людьми, які підтримують армію в тилу. Це лише невеличка частинка тих, хто помагає армії, воїнам на передовій та 93-ій бригаді, зокрема. 
Вивчаємо ситуацію…Їдемо у напрямку Вигоди. По дорозі «Долина» згадує своїх побратимів, жахіття війни, недобросовісні вчинки влади та вічну боротьбу добра зі злом. Ось і перша зупинка – станція по ремонту автомобілів підприємця Сергія Гриня, де на подвір’ї на свою подорож чекає як новенька, відремонтована фура із написом: « Долиняни разом з Вами, наші захисники України” . «Хочу, щоб цю фразу читали всі наші побратими, щоб знали, що за місто таке Долина і які люди тут мешкають», - каже воїн, що і позивним взяв ім’я рідного міста. Неподалік ще одна фура чекає на своє завдання в гаражі. Тут і водії машин… «Мішок» - Віталій Жежела з Дніпропетровська та «Херсон» («Дед») – родом з Херсону. Водії із захопленням діляться враженнями щодо людяності та доброзичливості наших земляків. «Із моєї машини зробили лялю, - розповідає Андрій Серебрянський ( «Херсон»). Я родом із Херсону, тому й позитивний такий. Звертаюся за допомогою до своїх земляків, всі махали рукою і відсилали далі. А Максим ( показує на сина Сергія Гриня) «золотой человек» - коли побачив стан фури, то взявся за голову. А далі – мало-помалу і за 2 тижні машинка, як нова. А ми вже хотіли використати її як донора – на запчастини. У Долині її врятували. Слова «дякую» замало для таких людей, як цей підприємець. У фурі, яку водить «Мішок» ( Віталій Жежела) - родом із Дніпропетровська також зроблено чимало. До того, як приїхати у Долину, водій також звертався за допомогою до знайомих і незнайомих людей. Щось трішки допомагали, а у Долині зробили все як слід.
Поки фури з водіями – героями чекають на своє відправлення, ми їдемо далі. Наступна зупинка – у голови асоціації деревообробників Прикарпаття Ігоря Соболевського, який з початку війни підтримує фронт – допомагає і грошима, і пиломатеріалами. 
Наступним нашим співрозмовником став Василь Мураль, який також допомагає воїнам – забезпечує приїжджих житлом, ремонтує авто, помагає з харчами. За підтримку української армії Василь нагороджений сертифікатом та листом подяки від командування 93-ьої бригади, як і два попередні наші співрозмовники. Далі ми звернули зі шляху і поїхали в іншому напрямку – до села Княжолука, яке славиться не лише найбільшою активністю на тлі допомоги армії, але й найпроблемнішою школою у районі. 
Про це село неодноразово писали засоби масової інформації. Княжолука від початку війни на посту волонтерства. «За цей час 9 фур, наповнених різноманітними продуктами та водою відправлено у зону АТО», - каже сілький голова Ігор Беляк. – Велика допомога тут Ігоря Лисейка, завдяки якому і відбувалися всі ці поїздки». Координаційна рада допомоги воїнам АТО працювала і працює при постійній підтримці профспілки НГВУ «Долина – нафтогаз», «Укрспецтрансгаз», підприємства Лазар «Будматеріали», компанії «Мівут». Слід подякувати Олександру Зарічнюку, Роману Кідику, Михайлу Данилу, підприємцю Ростиславу Кородаю, які отримали аналогічні подяки за волонтерську допомогу. «Окрім того, організували ми разом кемпінг під артилеристів, щоб люди знаходились в тих умовах, в яких повинні бути», - додає Володимир Стефанишин. Окрім листа – подяки від 93-ьої бригади, вручено громаді села та іншим помічникам села Орлівка, грамоту від Орлівської сільської ради, Ясинуватського району, Донецької області: « Висловлюємо щиру подяку волонтерам міста Долини Івано-Франківської області – директору Вигодського держлісгоспу Олександру Матусевичу, голові Солуківської сільської ради Юрію Зобнів, голові Княжолуцької сілької ради Ігорю Беляку за надання гуманітарної допомоги мешканцям сіл Орлівка та Тоненьке. Разом переможемо! З повагою – сільський голова О. С. Свиридов». «Схема співпраці має бути така – каже «Долина» - пишеш лист звернення на ім’я того чи іншого підприємця, далі подаєш детальний звіт про використання коштів. Зокрема, як і робить Благодійний фонд громади Долини ( киває на координатора фонду). Найціннішою зброєю на війні має бути людська совість і честь захищати рідну землю. Не час опускати руки, час діяти. Історія не терпить диванних героїв – гультяїв та роззяв. Тільки разом ми переможемо ворога!». 
«Дякувати потрібно всім, хто дав найменшу суму, приніс із дому теплі речі, закрутки, картоплю та тим, хто найбільше зумів докластися до підтримки армії, - підсумовує наші зустрічі екс – голова координаційної ради Долинщини допомоги воїнам АТО Ігор Лисейко. – Працювали за потребою. Організовували збір теплих речей взимку, харчі, питну воду, літню та зимню форми одягу і т. д. Станом на сьогоднішній день 22 фури гуманітарної допомоги з Долинського району відправлено у зону АТО. Хочеться подякувати кожному, хто долучився зі своєю лептою допомоги. Насамперед Благодійному фонду громади Долини, фонду Майдану, трудовим колективам всіх підприємств та організацій Долинщини, всім політичним осередкам та долинському народу за згуртованість та щиросердечність, за добре серце та щиру вдачу. Вірю, що все буде добре!».
Щоб описати всі добрі справи не стане ні часу, ні паперу. Хочеться сказати ще одну річ: будьмо дружніми, не здаваймось, перестаньмо заздрити та шкодити людям, які так чи інакше роблять добрі справи в тилу, у війську, у місті, у країні. Найлегше казати що все неправильно, складніше – робити і ще й вислуховувати різні закиди в свою адресу!